• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Поради для батьків

Поради для батьків


Пам'ятка батькам з підготовки дитини до відвідування навчального закладу “Веселка”

З метою кращої адаптації дитини до відвідування дитячого садочка радимо:

1. Поступово привчати дитину до самостійності:

- відучити від памперсів і привчати до користування горщиком;

- відучувати від годування соскою і виховувати вміння користуватись ложкою самостійно;

- привчати самостійно мити руки, підтягуючи рукава сорочки;

- давати дітям одяг і спонукати одягати його на себе самостійно;

- самостійно лягати в ліжечко і засинати без колихання та соски;

- не протирати їжу дитині, а привчати до жування.

2. Вчити дитину розуміти мову і висловлювати елементарні прохання:

- просити води, їжі, в туалет, одягти річ;

- розуміти мову дорослого з вказівкою, що робити;

- побільше розмовляйте з дитиною, розвиваючи її інтелект, мовлення.

3. Дуже важливо підготувати дитину фізично:

- привчати дитину до режиму дня приближеного до дитячого садка;

- вчасно проводити планові щеплення;

- годувати дитину різноманітною їжею з використанням овочів;

- вчити дитину рухатися: ходити, бігати, стрибати;

- привчати до водних процедур: вмивання,купання, підмивання, загартування;

4. Емоційно-психологічна готовність:

- пояснювати дитині, що таке дитячий садок;

- не вчити “давати здачу”;

- вчити ділитися іграшками;

- не лякати дітей, наказуючи їх.

ПСИХОЛОГ ІНФОРМУЄ

Профілактика дитячих страхів

Дошкільний вік — період, коли в дитини починає формуватися мораль та образ власного "Я", вини­кає потреба осягнути явища суспільного життя, розібра­тися у взаєминах між людьми. Малюк так чи інакше по­трапляє у світ нових емоцій і почуттів, стикається з життєвими ситуаціями, які часто не може пояснити, і як наслідок — виникнення страхів.

Перші емоційні реакції, близькі за формою до почут­тя страху, виникають у дітей уже на першому році життя (Ч, Дарвін, В. Штерн, С. Айзенк). Це, наприклад, страх перед незнайомими людьми.Але здебільшого страхи починають зароджуватися в малюка в період адаптації до перебування в дошкільному закладі. Відомий психо­лог А. Бодальов зазначав, що від семи місяців і до двох років на дитину як чинник впливає її вступ до дитсадка, що й призводить до виникнення неусвідомлених і невмотивованих страхів.

Діти можуть бо­ятися (по спадній): вигаданих істот, лишатися самим удо­ма, тварин, висоти, транспорту, лікарні, крові, уколів, фізичного та словесного покарання, темряви, незнайо­мих людей, страшних снів, дитсадка, стуку в двері, за­ходити в річку.

Проте малята ще не здатні усвідомлювати такі почут­тя як страх. Розуміння цього з'явиться лише в старшому дошкільному віці (5-6 р.). Страх стає більш складним почуттям, набуває різних форм і видів. Урізноманітнюються об’єк­ти, що його викликають, розширюється сфера проявів. Дитина соціалізується, починає орієнтуватися на громад­ську думку і як наслідок цього — боїться осуду колекти­ву, відчуває страх бути не прийнятою у гру, страх само­тності. Новоутворенням старшого дошкільного віку є також переживання страху за іншу людину (близьких до­рослих, друзів тощо).

Усвідомивши свій страх, дитина починає з ним боро­тися. і що гостріша ця боротьба, то сильніше почуття задоволення від перемоги над собою. Це, зрештою, зміц­нює в дитини моральні основи. Отже, у соціальному розвитку людини страх є одним із засобів виховання.

Проте не варто перебільшувати виховну цінність цьо­го почуття. Дехто з дорослих помилково вважає, що по­чуття страху сприяє формуванню в дитини слухняності, що страх швидкоплинне переживання, яке не завдає малюкові великої шкоди. Тому й сьогодні застосовують­ся як дисциплінарний метод фізичне й моральне пока­рання дитини. На це зауважимо: через часте пережи­вання страхів у дитини може відбуватися емоційна адаптація — звикання, і як наслідок — зниження вразли­вості, байдужість до того, що раніше засмучувало й ля­кало. Тож наголошуємо ще раз — залякування згубне для психіки дитини.

Наявність у дитини будь-яких страхів — перший сим­птом того, що вона зазнає великого внутрішнього на­пруження, що не може впоратися з власними емоціями та труднощами. Нервова система дошкільняти ще слаб­ка, самостійно йому важко подолати страхи. Тут мають до­помогти дорослі,і батьки дитини повинні знати, як поводитися в тій чи іншій ситуації, щоб, по-перше, не допустити виникнення страхів, по-друге, не поглибити їх та не розвинути нові.

Поради для батьків щодо профілактики виникнення стра­хів у дітей.

1. Кожного дня треба виділяти час на спілкування із сином чи донькою віч-на-віч, дати їм змогу поділитися з вами своїми секретами, тривогами, попросити поради, допомоги.

2. У ставленні до дитини слід орієнтуватися на її по­зитивні якості. А вони є в кожної дитини, тільки в когось можуть бути приховані від не досить уважних очей до­рослого. Тож відшукуйте їх у свого малюка і плекайте, якомога частіше хваліть, підбадьорюйте, схвально сприй­майте те, що він робить.

3. Повідомляючи дитину про певну вимогу чи забо­рону, слід робити це у дружній формі, м’яко, без при­мусу або тиску.

4. Не можна вдаватися до примусу і під час годуван­ня дитини. Не слід нав’язувати їй того, чого вона не хоче їсти.

5. Фізичні покарання не мають бути нормою і плану­ватись заздалегідь як метод виховання. Але якщо пове­дінка дитини призвела до емоційного зриву дорослого, абсолютно щирого, без розрахунку на “педагогічний ефект'1, це може мати навіть позитивний результат, адже дитина побачить батька чи матір, не захищених педаго­гічною бронею, а отже, як рівних собі й більш близьких.

6. Страхи перед засинанням часто свідчать про те, що сфера несвідомого в дитини тяжіє до тіснішого кон­такту з матір’ю. Тож не варто намагатися за будь-яку ціну привчати маленьких дітей засинати наодинці. Якщо дитина прагне відчувати поруч із соб

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї

Розвиток творчих здібностей особистості - це одвічний гуманістичний принцип. Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.
Обдарованість - це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:
• соціальну - лідерську;
• художню - музичну, образотворчу, сценічну;
• психомоторну - спортивні здібності;
• інтелектуальну - здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);
• академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;
• творчу - нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).
Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях, яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують високий рівень досягнень.
Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці, але це не вередування, а виявлення багатства їх натури.
Творчі діти рідко бувають спокійними, вони страждають від своєї винятковості, але багатьох рятує тонке відчуття гумору, вони цінують його. У них особлива мова, особливе сприйняття. Тому такі якості обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально підготовлених вчителів, шкіл.
Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері, в системі сімейних цінностей.
Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше фактів, назв, подій, відчувала гордість за свої знання.
Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до нового, новизни ситуацій, знаходження нового у звичайному.
Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих та тестових завдань.
Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто в дитини виникає внутрішня протидія. Друга категорія батьків вважає, що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці. Але не потрібно повністю перекладати всі турботи на плечі інших, а самим знаходитись осторонь.
Третя стратегія - коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.
Найголовніше в таких сім'ях - атмосфера пізнавальних інтересів самих батьків (самі читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.
Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному [1, 233]. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.
Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого ставлення до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї. Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження потреби в реалізації обдарованості.
Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових).
Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише засобами, що активізують пізнавальну діяльність.
Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої, особистості свідомого українського громадянина.
Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання. Бажано , щоб у дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість на відкриття нового.
Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм такими стати їх перші порадники - батьки.

Роль батьків у вихованні обдарованої дитини в сім'ї

Повага до бажання дітей самостійно працювати Організація різноманітних ігор, вікторин, розгадування і складання кросвордів, чайнвордів, ребусів
Надання дитині свободи вибору Надання авторитетної допомоги
Створення умов для конкретного втілення творчої ідеї Терпимість до безладдя
Заохочення обдарованої дитини Здібність до самоаналізу
Розвиток цікавості, допитливості, кмітливості, інтелекту й формування пізнавальних інтересів Знання психологічних особливостей обдарованої дитини. Розуміння їхніх потреб та інтересів
Мати творчий особистий світогляд Володіння почуттям гумору
Взаємозв'язок сім'ї і навчального закладу.
Виховання культури мовлення. Створення затишних і безпечних умов для розвитку


Поради батькам, які бажають розвивати здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.
2. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.
3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.
5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам'ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.
6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.
Кiлькiсть переглядiв: 1942

Коментарi